tarastokar

В 2004 році в Ющенку бачили надійну альтернативу проросійському Януковичу з "пацанськими замашкамі". Ющенко переміг. З того часу багато чого змінилося. Хоча Янукович значно виріс як політик, але його малоросійство не зазнало змін. Свого часу Загроза-2004 об’єднала проти себе націонал-демократів, лібералів, соціалістів, радикальних націоналістів, малий та середній бізнес, нарешті звичайних пересічних громадян, які були обурені та налякані продовженням режиму Кучми.

"Твою думку враховано, шапку буде повернуто" - такими анекдотами зустрічають передчасний старт передвиборчої кампанії Віктора Януковича. Спору немає, жарт смішний, але скільки б не було ляпів у Федоровича, його рейтинг протягом трьох років тримається на рівні 28-33%. Протягом трьох років ПР виглядає як непорушна цеглина, не дивлячись на демарш з неї окремих політиків. Сам Прохвесор повертається до свого старого образу Хама: "їм треба повідривати оте місце, якого у вас нема"(журналістці - про педофілів), мер-засранець із Сімферополя, відлюдкувате обличчя на біг-мордах. Загроза-2004 перевтілилась у Загрозу-2010. Не дивлячись на намагання політтехнологів представити Тимошенко єдиною альтернативою ВФЯ, БЮТ все ж знаходиться у протистоянні з Ющенком. На його дискредитацію спрямована неадекватна кількість тимошенківських ресурсів. Російський Інтернет переповнений антиющенківським брудом. Навіть Затулін заявив, що їх влаштує будь-який президент окрім Ющенка.

Отже, як і 2004-го, два Віктора запропонували суспільству діаметрально протилежні цінності. Чи об’єднала Загроза-2010 хоч кого-небудь проти себе? Хто готовий підтримати чинного Президента? З якою командою він вступає у боротьбу за "найвищий стілець"? Нагадаємо, що в ті часи Ющенка підтримувала маса політиків. Та де вони зараз? З Тимошенко все зрозуміло, Кінах, Рибачук і Зінченко відійшли в тінь, УНП і НРУ висувають своїх кандидатів, "любі друзі" гуртом перейшли у БЮТ. Навіть недавні соратники Президента Балога, Гриценко і Яценюк розпочали свою гру. З цієї сили-силенної людей вірними власним поглядам залишились тільки Порошенко та Кириленко. Та наспіх створеного громадського руху "За Україну!" явно замало для серйозної участі у виборчих перегонах.

Однак деякі обставини суттєво відрізняються від ситуації п’ятирічної давнини. А саме - влада. Віктор Ющенко - Президент України. Це дає змогу застосовувати Секретаріат Президента, який в умілих руках може перетворитися на Кабмін (спитайте Медведчука). Це дає змогу призначати своїх людей в ОДА і РДА, тобто доносити свою позицію до кожного села. Проблема тут полягає в тому, що обласні чиновники ладні на все, аби зберегти своє крісло й кабінет. Тому частина з них негласно працює на виборчі штаби конкурентів, проявляючи свій "інстинкт збереження посади". Натомість реакції на такі дії з боку Президента немає. То ж з ким Ющенко йтиме на вибори, з вдаваними прихильниками?

Особисто сам він заявляв, що покладатиметься на патріотичні сили. При цьому сама передвиборча кампанія Віктора Андрійовича ще не розпочалася. І ніяких хоча б чуток про перемовини. "Я не здамся" - казав Ющенко. То може пора доводити цю заяву на практиці?

Станіслав Цись, Тарас Токар, спеціально для "Майдану".

Ось і наблизився офіційний старт виборчої кампанії виборів Президента України. Хоча реальний старт цієї кампанії український народ відчуває вже майже півроку.

Біг-борди, радіо, телебачення, Інтернет, друковані ЗМІ вже наповнені тими політиками, які змагатимуться за президентське крісло. Реклама деяких кандидатів зовсім не має конструктиву, а натомість перенаповнена критикою конкурентів.

Як і всі минулі президентські вибори, ці вибори нагадують збори акціонерів закритого акціонерного товариства. Відчуваються таємні домовленості між потужними політичними та фінансово-олігархічними групами, сварки та обливання брудом між ними.

Народ не знає, та йому не кажуть про те, кого приведе за собою до влади той чи інший кандидат. Було б новаторством у виборчій кампанії 2010 року, якби кандидати у Президенти оприлюднили свої команди, назвавши конкретні прізвища прем’єр-міністра, міністрів. Цього не було раніше і поки що немає.

А було б цікаво – чи приведе той чи інший кандидат нових людей до керівництва держави чи він приведе за собою тих, хто протягом минулих років тяг цю країну до прірви.

З мого майданівського блоґу.

Крамниця стильних речей "Український стиль" пропонує вам футболку з написом "Україна понад усе!".

Футболка з Євгеном Коновальцем. Чорна, зображення на грудях і на спині.

Є розміри: S, M, L, XL, XXL. Вартість футболки - 60,00 грн.

Замовити футболку можна через Інтернет за цією адресою: http://www.ukrstyle.com/shop/shop.product_details/10/flypage.tpl/113.html

З мого блогу на сайті "Україна понад усе!".

США обходиться без посади Прем'єр-міністра. Уряд формує Президент. Відповідальність за діяльність Уряду несе Президент. Зберігається вертикаль влади.

Тож, чи підтримуєте ви думку, що посада Прем'єр-міністра в Україні не потрібна? Відповідь на це запитання дайте проголосувавши на головній сторінці мого блогу: http://tarastokar.blogspot.com/

Нещодавно колективом сайту «Майдан» розроблено регіональну сторінку «Майдан-Центр» - http://www.maidan.org.ua/center/ . Тут будуть сконцентровані новини та статті авторів з центральних регіонів України – Києва, Київщини, Вінничини, Житомирщини, Запоріжжя, Кіровоградщини, Полтавщини, Сумщини, Хмельниччини.

Запрошуємо громадських активістів та журналістів з вищевказаних областей ставати новинарями регіональної сторінки «Майдан-Центр». Цікаві новини та статті будуть розміщуватися модераторами на головній сторінці сайту «Майдан». У подальшому ви зможете ставати новинарями головної сторінки сайту «Майдан» і стати активним членом нашої команди. Заявки подавати електронною поштою на скриньку: poltava@maidan.org.ua або poltava@maidanua.org

P.S. Логотипом М-Ц став герб Мазепи. Натиснувши на нього на головній сторінці Майдану, ви потрапите до регіональної сторінки Майдан-Центр.

Майдан.

В Україні серед політиків розгорнулася дискусія: Чи повинен Президент України Віктор Ющенко давати відповідь на відкрите звернення Президента Росії Дмитра Медведєва, оприлюднене 11 серпня?

Я вирішив почути точку зору людей різних поглядів і з цією метою проводжу опитування на головній сторінці свого блогу: http://tarastokar.blogspot.com/

Обговорення цього опитування буде проводитися на форумах сайтів "Майдан", "Українська правда" та декількох моїх блогах.

Зараз вже зрозуміло всім, що якщо в Україні буде ще трохи тривати безвладдя, то Україні прийде кінець. І цей кінець буде гіршим за України часів Мазепи, Грушевського, Бандери. Україна потребує кардинальних реформ, яких нинішня владна «еліта» не збирається робити. Владна верхівка ділить повноваження, рештки державних підприємств, національні багатства, повністю забувши за народ.

Україна потребує змін. А хто їх робитиме? Хто врятує Україну від знищення? Це запитання я ставлю в опитування, яке проводжу на своєму блозі http://tarastokar.blogspot.com/. Запрошую вас взяти участь в опитуванні. Воно проводиться анонімно. Реєстрація не потрібна.

Давайте разом подумаємо над тим, хто врятує Україну від знищення. Голосуємо у блозі, коментуємо нижче під цим повідомленням.

Песиміст скаже, що мета Спільноти патріотів України ніколи не стане реальністю. А ми говоримо, що песиміст ніколи не зможе стати патріотом. Патріотами можуть бути тільки оптимісти. Серед таких оптимістів є сім засновників сайту «Україна понад усе!» (www.upu.org.ua) з різних куточків України.

Не встигли ми ще зорганізуватися як слід, як отримали ярлики «націоналісти», «фашисти» і т. і. Так на появу нашої спільноти відреагували представники поодиноких антиукраїнських сил, які втрачають свій останній авторитет і рештками своїх зубів намагаються вчепитися в підошви наших чобіт, якими ми робимо рішучі кроки до здійснення нашої мети.

Песимісти запитують нас про те, навіщо це нам в цей тяжкий час потрібно? Вони переконують нас, що зараз треба рятувати не країну, а власну шкіру. Наша відповідь хоч і є у формі зустрічних запитань, але примушує задуматися: «Якщо не ми – то хто? Якщо не зараз – то коли?».

Українці мають стати єдиною нацією. Вони більше ніколи не будуть миритися з помилками бажань і вимог інших «дружніх народів», справжніх «побратимів». Попереду важка дорога, яку ми обов’язково пройдемо. Нас надихають майбутні здобутки. Серед нас, мільйонів справжніх Українців, знайдуться кращі – справжні, натхнені борці за свободу і честь свого народу. Вони і очолять країну, яку ми вже сьогодні гордо називаємо – УКРАЇНА.

Телебачення і газети, які є під контролем нинішніх політиків, дають можливість тільки своїм засновникам говорити про себе «гарних» і всіх інших «поганих», зомбуючи нас з вами. Простому громадянину туди немає можливості потрапити в якості промовця. А тільки в якості споживача «макаронів».

Інтернет же має більші можливості. І цими можливостями вирішили скористатися група громадян з різних міст України, яка створила сайт UPU.ORG.UA, основним гаслом якого є: «УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!».

Сайт побудований у вигляді колективного блогу. Зареєструвавшись на ньому, блогери зможуть у подальшому (відразу після реєстрації) писати свої замітки. Основна мета сайту – довести голос народу (маленького українця), його думку до політиків найвищого рівня нашої держави.

Сьогодні, на жаль, всі «маленькі українці» стали заручниками бездарної політики невеличкої кучки мільярдерів, які називають себе «елітою». Українцям, врешті, треба вставати з колін. Досить бути «маленькими українцями»! Ми – велика нація з великим минулим. З майбутнім, яке в наших руках.

Політики мають ЩОДНЯ пам’ятати про нас, про те, що Майдан був самою м’якою формою протесту в історії України, і головне про те, що в цій країні є люди, для яких УКРАЇНА ПОНАД УСЕ! Більшість сьогоднішніх політиків не знають історії України. І через це вони не знають, що дух Володимира Великого, Івана Мазепи, Тараса Шевченка, Симона Петлюри, Дмитра Донцова, Степана Бандери та багатьох інших не має строку давності.

Українці, ми з загальносвітового посміховиська маємо перетворитися на потужну європейську націю. Багато наших з вами проблем від нашої влади. Без якої вони не будуть вирішені. Більшість з нас це усвідомлює, але обмежується розмовами на кухнях. Україна може стати надпотужною державою за однієї умови – очищення влади від бездарних політиків. Сама вона, звісно, не очиститься. Тільки наша активна громадянська позиція може започаткувати зміни в нашій Державі. Якщо сьогодні не почати боротьбу з безробіттям, банківською колонізацією та іншими згубними явищами, то вже завтра може бути пізно – у вас відберуть все, що ви здобували довгими роками.

Тож починаємо з простого – починаємо писати на сайті upu.org.ua. Час покаже, що робити далі і до якої форми боротьби переходити за наше майбутнє – майбутнє України.

http://community.livejournal.com/we_love_ukraine/ - вона щойно народилася, але я впевнений в тому, що матиме успіх. Так, як має успіх створена мною спільнота з такою ж назвою на сайті www.i.ua - http://blog.i.ua/community/662/

"Про картинку", Паушу Руслан, "Человек на картинке". Автор цих публікацій Паушу Руслан називає себе московським драматургом, мріє стати великим сценаристом і режисером. Я пишаюся тим, що "майбутній" приділяє моїй персоні стільки уваги.

Цікаво, що цим хотів сказати майбутній сценарист і режисер?

P. S.: Одне можу сказати, що його замітка "Человек на картинке" став самим обговорюваним і думки там є абсолютно протилежними. Добре хлопець пропіарився, зіпсувавши мою фотку...

Чергове актуальне опитування, яке розміщене на моєму блозі http://tarastokar.blogspot.com/ . Питання звучить так: "Хто винен у тому, що Росія вимкнула газ на Європу?". Варіанти відповідей мною пропонуються такі: "Сама Росія", "Україна", "Європа", "Ніхто не винен. Це просто лохотрон".

Голосуйте! Голосування, як і раніше - анонімне. Реєстрація не потрібна.

Обговорювати цю тему можна у коментарях нижче - під цим повідомленням.

Запрошую Вас взяти участь в опитуванні та шляхом голосування дати відповідь на запитання: "За якою політичною силою Ви пішли б сьогодні?". Голосування анонімне. Реєстрація учасників не потрібна. Тож завітайте на мій блог http://tarastokar.blogspot.com/ і проголосуйте.

Давайте політикам покажемо їхнє місце і потребу для українського суспільства.

Зараз, практично, у всіх містах, селах і селищах ще й досі стоять пам'ятники В.І.Леніну. Хоча Україна, нібито, і незалежна від колишньої "імперії зла" СССР. Нинішня влада на чолі з першим всенародно обраним Президентом Віктором Ющенком не спромоглася прибрати пам'ятники кату українського народу. А це, в свою чергу, говорить про те, що сутність нинішньої влади за 17 років незалежності не змінилася.

Замінити Віктора Ющенка дуже прагне нинішній Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко. Мені цікаво, чи приберуть з центральних майданів українських міст пам'ятники ідолу комунізму, у разі перемоги на Президентських виборах Юлії Тимошенко? З одного боку - це дрібниця, але з іншого - відповідь на це питання несе великий ідеологічний зміст.

Виношу цю тему на широке обговорення громадськості. Ця замітка буде опублікована на всіх моїх блогах та розміщена на ряді форумів.

Якщо Ви хочете почути відповіді на два запитання, то натисніть "Підтримати". А питання звучать так:

Чому жоден орган влади, в тому числі і Секретаріат Президента України, не виступив на захист Полтавської обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного, приміщення якої захоплено трьома полтавцями з сумнівними біографіями? Коли Секретаріат Президента почне реально боротися з рейдерством та припинить писати нікому не потрібні відписки?

/Тарас Токар, 10.12.2008, 10:54/

Побачити запитання в оригіналі та підтримати його можна тут: http://president.pravda.com.ua/corruption/493f83d7dc243/

"Майдан".

Візьміть участь в опитуванні, автором якого є майданівець з Полтави.

На своєму блозі http://tarastokar.blogspot.com/ він проводить опитування на тему: «Від чого померли динозаври?». При цьому даються три варіанти відповіді: 1) від економічної кризи; 2) не змогли створити «правлячу коаліцію»; 3) від «двовладдя».

Учасником опитування може бути будь-який відвідувач блогу. Голосування анонімне (без жодної реєстрації). Відвідувачам дозволено обирати кілька відповідей.

"Майдан".

Герб, Гімн, Прапор – голосуйте тут: http://tarastokar.blogspot.com/ Голосування анонімне, без будь-якої реєстрації.

Моя опозиційна [до негативних явищ в Україні] активність в Інтернеті породила останнім часом масу пліток про мою особистість.

Авторам цих пліток є як поодинокі мешканці Полтави, так і мешканці ще декількох міст України.

Мені, як і в часи кучмізму, приписують належність до деяких сайтів, авторство у ряді статей і т. і.

Таким дешевим «фантастам» хочу сказати: мою громадську діяльність і громадянську позицію вам не спинити. Те, що я робив з 1989 року, я робитиму і далі. Тим «громадським діячам», які розповсюджують про мене чутки незалежно від часу доби, я рекомендую вдень – їсти, а вночі спати (регулярно) і бажано – мати офіційні заробітки, які на сьогодні вони протягом багатьох років не мають.

Ваш, Тарас Токар.
27 листопада 2008 р.